14 Червня 2018 року

Чи не стане ВАКСУ замість основної інстанції в подоланні корупції її головним «розсадником»?

Олена Дроздова, спеціально для видання «Закон і Бізнес»

Сьогодні, 14 червня, набув чинності Закон про Вищий антикорупційний суд. Його стрімке схвалення свідчить про сумлінне виконання Україною поставлених перед нею ЄС умов. Однак чи не стане такий поспіх на заваді справді якісному введенню в дію ВАКСУ? А може це лише чергова швидкоминуча профанація та вистава для Європи та МВФ?

Роль антикорупційних судів

Антикорупційні суди створені та діють лише в 5 країнах, і частина з них – зовсім не-європейські. Перший такий суд був створений у Філіппінах. Позитивним був досвід створення антикорупційних судів у Сенегалі: за 7 років існування суду країна за світовим індексом сприйняття корупції піднялася з 94-го на 64-е місце. Для порівняння: Україна наразі знаходиться на 130 місці. Як приклад часто наводять Румунію, де антикорупційні суди показують досить непогані результат, але більшість держав-членів Європи підтримують низький рівень корупції і без спеціальних суддівських органів. Таку позицію висловлював голова Касаційного господарського суду у складі ВС Богдан Львов, стверджуючи, що достатньо було б просто впорядкувати, модернізувати та вдосконалити роботу вже існуючих судів та забезпечити належний нагляд і контроль за їх роботою з боку державних органів. Так чи інакше, але ВАКСУ буде створений, і багато хто розглядає його як панацею від корупції.

Наразі справи про корупційні злочини розглядаються загальними судами, які вже неприховано стогнуть від перенавантаження. Ситуація ще й ускладнилася тими нововведеннями до Кримінального процесуального кодексу України, які набули чинності навесні цього року, та розпочатою судовою реформою, що включає перевірку кваліфікаційного рівня суддів та має наслідком суттєве скорочення їх штату. За даними Державної судової адміністрації за минулий рік до суду надійшло понад 3 тис обвинувальних вироків щодо корупційних злочинів, але розглянуто в судовому провадженні було трохи більше 1,5 тис із них.

Очевидно, що створення нового органу правосуддя, до того ж, вузькоспеціалізованого, має, перш за все, розвантажити вже існуючі суди. Таку думку висловив і нинішній очільник НАБУ Артем Ситник, сказавши, наразі справи щодо корупціонерів-високопосадовців затягуються у судах на нескінченний термін і саме Антикорупційний суд має вирішити цю проблему. Головний поборник корупції в Україні також додав, що стратегічна перемога у її подоланні буде лише тоді, коли справи, щодо представників цієї касти будуть розглянуті “у дуже швидко створеному, прозорому вищому Антикорупційному суді”.

До “плюсів” створення ВАКСУ та його ролі в боротьбі з корупцією в Україні можна також віднести те, що цей орган, у випадку формування його справді висококласного та головне чесного штату, забезпечить саме реалізацію принципів повноти дослідження доказів та з’ясування всіх обставин справи, і, як результат, постановлення дійсно справедливого обгрунтованого рішення, оскільки цьому органу підсудне обмежене коло справ, які вимагають дуже ретельного вивчення через свою специфіку та складність. Досі цього забезпечити не вдалося через уже згадану перенавантаженість.

Однак, не забуваймо, що ВАКСУ – це, перш за все, судовий орган, у якому зустрічаються в одній залі детективи НАБУ і прокурори САП, а тому багато в чому ефективність та результативність роботи ВАКСУ залежитиме перш за все від їхньої роботи.

Чи вдасться реалізувати діяльність нового суду?

Закон, що набрав чинності, є перш за все технічним, бо врегульовує механізм створення ВАКСУ та організації його роботи. Передбачено чимало нових процедур, залучено нових суб’єктів, але наскільки Україні вдасться реалізувати заплановане?

“Підводні камені” нового Закону зустрічаються вже а його перших сторінках – так, наприклад, однією з обов’язкових вимог до кандидата на посаду судді ВАКСУ є “значний досвід здійснення у міжнародних міжурядових організаціях чи міжнародних судових установах за кордоном професійної діяльності у сфері права з питань протидії та боротьби із корупцією”, але як багато професійних юристів в Україні можуть похвалитися таким стажем? Певно, що таких не багато.

Крім того, спосіб формування суддівського корпусу ВАКСУ передбачає участь у ньому двох українських органів – КДКП та ВККС, а отже по суті лише Громадська рада міжнародних експертів буде справді неупередженим і незалежним відбирачем. Крім того, свою роль має відіграти і персональний склад Суду – корупціонерів, відповідно до вимог Закону, будуть судити справді досвідчені та професійні судді, які мають належний досвід і зможуть повноцінно охопити всі аспекти кожної справи. До того ж, за минулий рік було засуджено за корупційні злочини 3 працівників суду. Із урахуванням не стовідсотково позитивного показника доброчесності і порядності українських суддів, доводиться висловлювати побоювання щодо того, чи не стане ВАКСУ замість основної інстанції в подоланні корупції її головним “розсадником”? Необхідно буде забезпечити реальний дієвий контроль за всіма антикорупційними органами та їх працівниками, у тому числі – суддями ВАКСУ, щоб вони не почувалися безкарними до того, як сповна виправдають наданий кредит довіри.

Зрозуміло, що створення ВАКСУ потребує фінансування з держбюджету, як на його матеріально-технічне так і на кадрове забезпечення. Це було враховано при розробці Закону “Про державний бюджет України на 2018 рік” та передбачено 29 млн гривень на створення ВАКСУ. Що ж, це свідчить про серйозні наміри України, але головне, щоб ці кошти були вчасно спрямовані за належністю.