10 Жовтня 2018 року

Критерії правомірності введення санкцій проти телеканалів (практика ЄСПЛ)

Олена Дроздова, спеціально для  «ECHR.Ukrainian Aspect».

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика ЄСПЛ є джерелом права для українських судів. Тому у разі введення Радою національної безпеки і оборони України санкцій проти телеканалів NewsOne та 112, їх оскарження в храмах Феміди буде відбуватися за правилами Страсбургу.

Якою є практика Європейського суду з прав людини у питанні правомірного обмеження свободи вираження поглядів, гарантованої ст. 10 Конвенції, – спробуємо розібратися.

ЄСПЛ неодноразово висловлював свою думку щодо ролі та принципів діяльності ЗМІ і їх взаємовідносин із національними органами влади. Більшість скарг, які стосувалися діяльності ЗМІ, розглядалася ЄСПЛ крізь призму тлумачення ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка закріплює право кожного на свободу вираження поглядів, але, водночас, дозволяє органами національної юрисдикції встановлювати певні вимоги до діяльності ЗМІ (такі як ліцензування, облік) та у деяких випадках піддавати їх обмеженням, якщо «..[ці обмеження] є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду».

Що стосується змісту поширюваного контенту, то у справі «Лінгенс проти Австрії» ЄСПЛ зауважив, що свобода вираження  стосується не  лише  тієї  «інформації» чи тих «ідей»,  які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні,  а й  тих,  що викликають   образу,   обурення  або  неспокій.  Такими  є  вимоги плюралізму,  терпимості й широти поглядів,  без яких неможливе демократичне суспільство.

Зі змісту ст. 10 Конвенції випливає право суспільства бути поінформованим про всі ті новини, які його турбують і є актуальними для нього, а не лише про те, що вигідно правлячій верхівці. Саме в цьому і полягає роль преси та ЗМІ. Такий висновок Суд зробив у справі «Sunday Times v. United Kingdom», що вже стала зразковою для подібних ситуаціях.

Хоча стаття 10 Конвенції і передбачає можливість застосування певних обмежувальних заходів, однак вони потребують значної аргументації та вагомих підстав. Журналісти висловлюють власну думку, свій погляд та оцінку, а використання тих чи інших висловлювань слугує перш за все для привернення уваги глядача до піднятої теми. На цьому ЄСПЛ наголосив у рішенні у справі «Нова газета у Воронежі проти Росії». Цікаво, що суд визнав порушення державою Конвенції попри те, що національними судами було встановлено неправдивість поширеної інформації.

Конвенція також захищає право журналіста на самостійний вибір стилю висловлювання. Про це суд у Страсбурзі зауважив, розглядаючи справу «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії»: було відзначено, що у своїй діяльності працівники ЗМІ можуть використовувати різні прийоми та вислови, у тому числі навіть провокативні, особливо якщо це стосується надважливих суспільно-політичних питань.

З огляду на ці рішення ситуація, що складається в українському медіа- та політичному просторі навколо телеканалів «112 Україна» та «Newsone», виглядає не переконливо. Адже вагомих підстав для заборони ЗМІ ніхто з ініціаторів не навів, обмежившись загальними фразами типу «прокремлівських власників» та «наповнення контенту проросійським змістом».

Однак, в розумінні ЄСПЛ, практика якого є критерієм правомірності, для обмеження свободи вираження поглядів має існувати чіткий перелік підстав, а держава в особі уповноважених органів влади має довести наявність справді небезпечного інформаційного наповнення ЗМІ та переконати в цьому не лише суспільство і самих себе, а й і суд у випадку ініціювання процесу.