500 км відстані між судом і житлом обвинуваченого – не привід для суду відмовляти стороні захисту у пом’якшенні обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, навіть коли йдеться про тяжкий злочин.

У цьому старший партнер АБ «Дроздова та партнери» Михайло Гончаров переконав районний суд Харкова, де розглядалося питання про обрання запобіжного заходу особі, яка була обвинувачена у вчиненні тяжкого злочину.

«Підставами для зміни запобіжного заходу були похилий вік особи (60 років) та наявність хронічного захворювання, що ускладнювало її перебування під вартою, – розповів адвокат. – Однак, обвинувачений, справу якого розглядали у Харкові, мав постійне місце проживання у Києві. На цю обставину віддаленості регіону звернув увагу прокурор, який заперечував проти наших доводів».

Втім суд, проаналізувавши можливі ризики, вивчивши наявні відомості про особу, та заслухавши аргументи сторін захисту та обвинувачення, відмовив останній у задоволенні клопотання про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та замінив її на цілодобовий домашній арешт із перебуванням за місцем мешкання(м. Київ).

Нагадаємо, відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.