30 Листопада 2018 року

Відшкодування моральної шкоди: як правильно виразити переживання у гривнях?

Олена Дроздова, директор АБ «Дроздова та партнери», спеціально для порталу «ЮРЛІГА»

Кінцевою метою будь-якого звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями. Саме відновлення справедливості та принаймні мінімальну компенсацію за втрати, яких зазнав потерпілий, і можна вважати основною метою судового процесу та права як соціального регулятора в цілому. Але перед тим, як визначитися із компенсацію, цілком очевидно, треба чітко встановити розмір реально нанесеної шкоди.

Якщо у випадку із відшкодуванням збитків і матеріальної школи, як правило, особливо гострих та суперечливих питань щодо визначення факту їх наявності та розмірів не виникає (все це можна встановити за допомогою відповідної документації – чеків, актів прийому-передачі тощо), то у разі заявлення у позові вимоги про відшкодування моральної шкоди ситуація значно ускладнюється. Одразу виникає питання – як виразити у грошових одиницях душевні страждання і переживання? Як довести їх наявність та причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і їх появою? Як переконати суд та опонента в тому, що саме така сума достатня і необхідна для відновлення попереднього морального стану особи або принаймні його поліпшення?

Саме на ці питання ми й будемо відповідати нижче.

Основні поняття та правове регулювання

Право особи на відшкодування моральної шкоди, перш за все, гарантується Конституцією України (ст. 32, 56, 62).

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати:

– у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

– у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

– у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

– у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від:

1) характеру правопорушення;

2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації;

3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування;

4) інших обставин, які мають істотне значення.

Під час визначення розміру відшкодування також обов’язково дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Отже, саме суд під час розгляду справи визначає, яка саме моральна шкода була завдана особі, якого розміру відшкодування доцільно визнати необхідним для неї та чи взагалі можна обставини, на які посилається потерпілий, вважати моральною шкодою. Завдання представника ж полягає в тому, щоб переконати суд у необхідності, доцільності та достатності відшкодування моральної шкоди саме в тому розмірі, який зазначено у позові.

На даний час у законодавстві України немає жодного нормативно-правового акту, який би встановлював процедуру доведення і способи вирахування ступеня і розміру моральної шкоди, а тому юристам доводиться проявляти креативність у цьому питанні та знаходити власні способи такого доведення.

Відправною точкою і для адвокатів, і для прокурорів і для суддів у вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди можна вважати постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі – Постанова), яка дає принаймні деякі відповіді.

Так, відповідно до п.3 Постанови, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

«Базова формула моральної шкоди»

ВСУ у Постанові також визначив коло обставин, які підлягають з’ясуванню під час вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди. Це і є той основний маячок, на світло якого на даний момент повинні орієнтуватися адвокати під час здійснення представництва та захисту інтересів своїх клієнтів, зокрема у питаннях формування доказової бази і тактики доведення.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають:

1) наявність моральної шкоди;

2) протиправність діяння її заподіювача;

3) наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таке тлумачення допомогло закріпити у правовому полі своєрідну чотирискладову «формулу відшкодування моральної шкоди», яку можна відобразити наступним чином:

МШ = Д + В + Н + ПНЗ,

де МШ – це моральна шкода, яка має місце лише у випадку одночасної наявності (суми) таких елементів як

1) Д – діяння особи, яке має бути таким, що порушило право потерпілого;

2) В – вина особи, яка заподіяла шкоду;

3) Н – наслідки у вигляді моральної шкоди, яка була спричинена винним діянням порушника;

4) ПНЗ – причинно-наслідковий зв’язок між діянням винної особи та моральними стражданнями, який підтверджує, що ці страждання були викликані саме протиправним діянням.

Лише за наявності та доведеності всіх елементів такої типової для правопорушення формули забезпечать шанси на відшкодування моральної шкоди.

Визначення розміру шкоди судом

Судова практика в кримінальних та цивільних справах показує, що цими обставинами нехтувати не можна. Неуважне ставлення до максимально чіткого, а головне – розумного, визначення розміру моральної шкоди призводить до відмови у задоволенні вимоги про її компенсацію або задоволенні цієї вимоги у значно меншому розмірі, визначеному судом самостійно.

Так, наприклад, у справі про заподіяння легких тілесних ушкоджень, яка розглядалася Добропільським міськрайонним судом Донецької області, мати неповнолітнього потерпілого, виступаючи як його представник, просила суд зобов’язати обвинуваченого виплатити їй та її сину моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Свої вимоги вона мотивувала понесенням витрат на лікування сина внаслідок отриманих з вини обвинуваченого травм (що складає матеріальну шкоду), а також фізичним болем, душевними стражданнями (що становить моральну шкоду, завдану її сину та їй особисто).

Жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, стороною обвинувачення надано не було. Тому суд, пославшись на Постанову, а також проаналізувавши ситуацію, що склалася, дійшов до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди є завеликим. Під час прийняття рішення було прийнято до уваги незначну тяжкість наслідків протиправної поведінки, короткочасний розлад здоров’я потерпілого, відсутність змін у способі життя потерпілого у зв’язку із вчиненням щодо нього цього злочину.

У кінцевому результаті суд своїм вироком від 31.01.2017 частково задовільнив вимоги представниці потерпілого та визнав за нею право на отримання відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн (тобто майже в 7 разів меншому, ніж було заявлено у вимогах).

Однак, у вироку від 31.10.2017 в аналогічній ситуації – кримінальне провадження по обвинуваченню у заподіянні легких тілесних ушкоджень – Миронівський районний суд Київської області дійшов зовсім іншого висновку. Було визнано, що справді мали місце моральні страждання, спричинені нанесенням тілесних ушкоджень, короткочасним розладом здоров’я та необхідністю лікування.

На цих підставах суд першої інстанції задовольнив вимоги потерпілого та визнав право на отримання від обвинуваченого відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Обвинувачений не погодився із тим, як суд вирішив питання відшкодування немайнової шкоди, і оскаржив вирок до суду другої інстанції, проте Київський апеляційний суд у цій частині залишив вирок без змін.

Чому суди в аналогічних ситуаціях прийняли різне рішення – питання відкрите. Але навіть цей, один із безлічі, приклад демонструє, наскільки розмитим і неточним є поняття моральної шкоди та можливість прийняття прямо протилежних рішень навіть за ідентичних обставин.

Саме тому необхідно особливо ретельно подбати про ті докази, які безсумнівно доводять наявність усіх 4 елементів загальноприйнятої формули моральної шкоди (діяння, вина, наслідки у вигляді душевного болю і страждань та причинно-наслідковий зв’язок між ними).

Що є «моральна шкода» у розумінні суду

Яскравим прикладом того, як суди розуміють поняття «моральної шкоди» та практично застосовують відповідні норми може бути постанова ВСУ від 28.01.2018.

Позивачка, яка тривалий час підозрювалася та була обвинуваченою згодом у вчиненні злочину, звернулася з вимогою про відшкодування їй моральної шкоди у сумі 1 000 000 грн. Свої вимоги вона обґрунтовувала посиланнями на те, що справа розглядалася дуже довго (приблизно 8 років), що під час проведення слідчих дії порушувалися її права, що її неповнолітня дочка, яку вона виховувала самостійно, змушена була терпіти страждання через те, що оточуючі знали про обвинувачення матері тощо. Крім того, заявниця через сильні душевні переживання неодноразово потрапляла до лікарні.

Апеляційним судом вимоги позивачки були задоволені, але в меншому розмірі – 500 000 грн. Не погодивщись із таким рішенням, прокурор оскаржив його до суду касаційної інстанції. Під час розгляду цієї скарги Верховний Суд зазначив, що , враховуючи характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, яких зазнала позивач, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку з урахуванням принципу розумності та справедливості. Також було відхилене посилання відповідача на те, що такий розмір моральної шкоди може призвести до збагачення потерпілої особи. Такий висновок був аргументований тим, що через проведення слідчих дій щодо позивачки її було звільнено з роботи, заробітна плата з якої була для неї єдиним джерелом доходів для існування, а отже позивачка була позбавлена засобів існування для себе та своєї дитини, що також завдало їй моральної шкоди.

До кого позиваємось?

Також при заявленні позову про відшкодування моральної шкоди потрібно звертати увагу на причетність особи відповідача до заподіяння шкоди. Тобто, простіше кажучи, потрібно встановити належного відповідача. Особливо актуальним є це питання у тому випадку, якщо вина особи не підтверджується іншими судовими рішеннями, наприклад, вироком суду.

У своїй постанові від 12.09.2018 у справі №335/11779/16-ц ВС вказав, що сама лише, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

У даній справі особа, яка стала інвалідом ІІІ групи через участь у військових діях на території Афганістану, вимагала відшкодування моральної шкоди від Міністерства оборони України. ВС відмовив у задоволенні вимоги на тій підставі, що власне Міністерство своїми діями, рішеннями чи бездіяльністю не завдало шкоди позивачу, який підірвався на міні. Ба більше, на момент заподіяння травми Міністерства оборони України ще взагалі не існувало, а отже вини його тут немає.

Готуємось до суду

Перше, на що потрібно звернути увагу під час підготовки позову про відшкодування моральної шкоди, – це розумність вимог та наявність доказів.

Де шукати докази? Відповідь проста: всюди!

Це може бути будь-що, що підтверджує факти страждань та зміну звичного способу життя потерпілого. Можна отримати свідчення друзів, однокласників, колег, характеристику від керівника на роботі чи викладача у навчальному закладі, виписки з лікарні, якщо потерпілий звертався по допомогу до психіатра, наприклад, рахунки від приватних психологів чи проходження спеціальних реабілітаційних тренінгів.

Можливо також звернутися до спеціальних експертних установ та провести психологічну експертизу. Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998) передбачено навіть цілий перелік орієнтовних питань, які в рамках цієї експертизи можна поставити фахівцям і відповіді на які можуть стати основною підставою для прийняття судом рішення про задоволення вимоги щодо відшкодування моральної шкоди. Наприклад, психологічна експертиза може дати висновки чи є у підекспертної особи зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначивши такі обставини); чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи; чи спричинені особі страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі та навіть який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду).

Такі докази допоможуть довести наявність одразу двох елементів «формули відшкодування моральної шкоди» – наявність факту її заподіяння та причинно-наслідкового зв’язку.

У питанні доведення моральної шкоди та її розмірів застосовувати можна таке зовсім не юридичне правило «чим більше, тим краще» – потерпілий та його представник мають докласти максимальних зусиль та зібрати якнайбільше доказів, аби переконати суд. При цьому потрібно звертати уваги на найменші дрібниці і бути навіть надто пильними – як показує судова практика, часто позивачі допускаються досить безглуздих помилок або взагалі пропускають повз увагу очевидні факти, що стає підставою для відмови у задоволенні вимоги.

Зважаючи на це, вищенаведену «формулу відшкодування моральної шкоди», додавши кілька елементів, можна вдосконалити до «формули успішного відшкодування моральної шкоди», яка має вигляд:

МШ = (Д + В + Н + ПНЗ + ДК) СР,

де

ДК – це докази, які необхідно зібрати та подати суду для підтвердження наявності інших елементів цієї суми, а

СР – судове рішення, яке поставить остаточну крапку і може вирішити питання як на користь заявника, так і ні, або ж змінити розмір відшкодування.

Зміни на краще?

Очевидно, що така неоднозначна практика українських судів зумовлена саме відсутністю єдиного нормативно-правового акту, який би регулював питання визначення та доведення наявності моральної шкоди. У цьому аспекті потрібно звернути увагу на законопроект № 8396, автори якого пропонують прийняти Закон України «Про регулювання діяльності із визначення моральної (немайнової) шкоди», який передбачає запровадженням спеціального виду господарської діяльності – встановлення факту завдання та визначення розміру моральної шкоди. В ньому пропонується також визначити випадки і порядок експертизи такої шкоди, суб’єктів, які будуть уповноважені надавати такі висновки, тощо.

Не будемо стверджувати, що у випадку прийняття цього Закону питання відшкодування моральної шкоди можна буде вважати остаточно вирішеним. Самого лише висновку навряд чи буде достатньо, оскільки деякі елементи «формули» можна встановити лише в ході, наприклад, досудового розслідування або судового розгляду справи, що, вочевидь, може здійснюватися лише правоохоронними органами та власне судом.

Тим не менше, принаймні і юристи, і потерпілі знатимуть, до кого звертатися за відповідним висновком, який у сукупності з іншими доказами, зібраними стороною обвинувачення чи позивачем збільшить шанси на отримання позитивного судового рішення.