4 Квітня 2019 року

Зміна особою місця проживання не може вважатися ухиленням від слідства – доведено практикою

Зміна адреси проживання фігурантом кримінальної справи, незалежно від мотивів, не може розцінюватися слідчим як ухилення від отримання повідомлень. І, попри нездатність сторони обвинувачення знайти особу, її не може бути надано статус підозрюваного та оголошено в розшук.

Це довів адвокат Тарас Герелюк, який домігся скасування судом на Івано-Франківщині постанови слідчого про оголошення клієнта в розшук та зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Захисник дізнався про документ із телефонної розмови зі слідчим.

«Оскаржуючи процесуальне рішення, ми виходили з того, що органом досудового розслідування не було вжито належних заходів щодо вручення клієнту повідомлення про підозру та викликів до слідчого. Зокрема, правоохоронці не перевірили місцезнаходження особи (хоча вони про це повідомлялися), обставини її перебування закордоном. Тому документи, надіслані на адресу, де людина фактично не проживала, поверталися слідчому з позначкою «за закінченням терміну зберігання», – розповів обставини справи Т.Герелюк. – Відтак, у розумінні Кримінального процесуального кодексу особа не могла набути статусу підозрюваного».

Згідно з положеннями ст. 42 КПК підозрюваним уважається особа, щодо якої складено повідомлення підозру, однак це повідомлення не було вручено через невстановлення місцезнаходження. Водночас, має бути вжито заходів для вручення повідомлення у спосіб, передбачений КПК.

Також сторона захисту звернула увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2015 у справі №5-1кс15, стосовно кваліфікації дій як ухилення від слідства або суду. На думку вищої інстанції, тут необхідно враховувати процесуальний статус особи: це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов’язана з’являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичних обов’язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов’язку. Разом із тим, на особу, яка скоїла злочин, законодавством не покладається обов’язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту’ виникнення вказаного обов’язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридичне значуще ухилення від слідства говорити не можна.

«Таким чином, у кримінальному провадженні суд оцінив висновки органу досудового розслідування щодо нашого клієнта такими, що не є належно перевіреними, і скасував незаконну постанову слідчого», – резюмував адвокат.